плеканець

ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм.

1. Те саме, що песту́н 1; мазун.

Він одинак, плеканець у своїх батьків.

2. Те, що є чи було об’єктом догляду, піклування.

— Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, В розп. літа, 1959, 134).

Значення в інших словниках

1. плеканець — пле́канець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. плеканець — див. пестун; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. плеканець — -нця, ч., розм. 1》 Те саме, що пестун 1); мазун. 2》 Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. – Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали – Пішли наші плеканці вгору! (І. Вирган).  Словник української мови у 20 томах
5. плеканець — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.  Словник синонімів української мови