плеканець

пле́канець

-нця, ч., розм.

1》 Те саме, що пестун 1); мазун.

2》 Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування.

Значення в інших словниках

1. плеканець — пле́канець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. плеканець — див. пестун; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. – Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали – Пішли наші плеканці вгору! (І. Вирган).  Словник української мови у 20 томах
4. плеканець — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.  Словник синонімів української мови
5. плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об’єктом догляду, піклування. — Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, В розп. літа, 1959, 134).  Словник української мови в 11 томах