Значення в інших словниках
-
плеканець —
пле́канець іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
плеканець —
-нця, ч., розм. 1》 Те саме, що пестун 1); мазун. 2》 Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
плеканець —
ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. – Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали – Пішли наші плеканці вгору! (І. Вирган).
Словник української мови у 20 томах
-
плеканець —
ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.
Словник синонімів української мови
-
плеканець —
ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об’єктом догляду, піклування. — Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, В розп. літа, 1959, 134).
Словник української мови в 11 томах