плескуватий
ПЛЕСКУВА́ТИЙ, ПЛИСКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що плеска́тий.
Верх гори рівний, навіть плискуватий (Н.-Лев., І, 1956, 383);
На голові в нього — сірий, плескуватий капелюх (Коз., Сальвія, 1959, 35);
Ось під водою навпростець пливе медуза плискувата, слизька, м’яка, як холодець (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83);
На плескуватому, мов варениця, обличчі лисніла догідлива посмішка (Хижняк, Невгамовна, 1961, 149);
І ось його кочережка готова. Вона плескувата,.. подзьобана невправними ударами молотка (Сенч., Опов., 1959, 7).
Словник української мови (СУМ-11)