плужок

ПЛУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до плуг 1.

Та бодай воли дужі були, А плужок уломився, Ой, щоб мій милий, ой, чорнобривий, Та й додому прибився (Укр.. лір. пісні, 1958, 156);

За плугом Антін іде.. і на руках несе легкий дерев’яний плужок, щоб, не дай бог, не зачепив мертвого шару землі (Чорн., Визволення, 1949, 69).

2. Невеликий кінний або ручний культиватор.

Він робить плужок, яким можна підпушувати в молодому саду міжряддя (Донч., V, 1957, 205).

Значення в інших словниках

1. плужок — плужо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. плужок — -жка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до плуг 1). 2》 Невеликий кінний або ручний культиватор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плужок — ПЛУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до плуг 1. Та бодай воли дужі були, А плужок уломився, Ой, щоб мій милий, ой, чорнобривий, Та й додому прибився (з народної пісні); За плугом Антін іде ..  Словник української мови у 20 томах
4. плужок — Плужо́к, -жка ж. ум. отъ плуг.  Словник української мови Грінченка