плутаник

ПЛУ́ТАНИК, а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе й інших.

Він тепер обізвав П’ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові, який вже давно відступився від марксизму (Смолич, Мир.., 1958, 317).

Значення в інших словниках

1. плутаник — плу́таник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. плутаник — -а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе та інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плутаник — ПЛУ́ТАНИК, а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе й інших. Він тепер обізвав П'ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах