плутаник

плу́таник

-а, ч., розм.

Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе та інших.

Значення в інших словниках

1. плутаник — плу́таник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. плутаник — ПЛУ́ТАНИК, а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе й інших. Він тепер обізвав П'ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. плутаник — ПЛУ́ТАНИК, а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе й інших. Він тепер обізвав П’ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові, який вже давно відступився від марксизму (Смолич, Мир.., 1958, 317).  Словник української мови в 11 томах