плюскотатися
ПЛЮСКОТА́ТИСЯ, кочу́ся, ко́чешся і ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся, недок. Підсил. до плю́скатися.
Стрий літом лагідно плюскочеться о її [скелі] стопи, але восени реве грізно і піниться (Фр., II, 1950, 27);
Хвильки плюскотілись біля берега (Збан., Мор. чайка, 1959, 80);
Плюскочуться білі качки в басейні під тінню каштана (Рильський, І, 1956, 49);
Кукулик встав, пройшов у ванну.., довго плюскотався під холодним душем (Загреб., День.., 1964, 11).
Словник української мови (СУМ-11)