плющ
ПЛЮЩ, а́, ч. Повзуча рослина, що чіпляється за опору, по якій в’ється.
Ось уже й лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем (Л. Укр., І, 1951, 150);
Санітарка.. провела їх на широку веранду, обвиту плющем (Кучер, Чорноморці, 1956, 550);
*У порівн. Ще будем жити ми — і ти і я! Ще пов’ємось як плющ по тій колоні (Тич., II, 1957, 152).
Словник української мови (СУМ-11)