пляма
ПЛЯ́МА, и, ж.
1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням.
На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки (Н.-Лев., III, 1956, 15);
Нога в хлопця взялася синіми плямами, він пашів жаром і марив (Донч., VI, 1957, 88);
На поверхні Сонця буває виразно видно маленькі темні утворення — плями (Наука.., 2, 1957, 12);
*У порівн. З сіней вийшов Софрон, попрямував до воріт і довго, як пляма старого портрета, чорнів у рамці розчиненої хвіртки (Стельмах, II, 1962, 372);
Жовтими, червоними й зеленими плямами світились ліхтарики стрілок (Трубл., Мандр., 1938, 20);
// Забруднене місце на чому-небудь.
Сукно було аж рябе від чорних плям з чорнила (Коцюб., І, 1955, 37);
Кілька бійців чистили зброю,.. походжав між ними.. Денис Блаженко, зазираючи в стволи, ревно дошукуючись плям (Гончар, III, 1959, 317).
∆ Жо́вта пля́ма — місце найкращого бачення (сприймання світла) в сітківці ока людини і хребетних тварин;
Сліпа́ пля́ма — місце виходу зорового нерва в порожнину ока, нечутливе до світла.
Місце, де входять у сітківку волокна зорового нерва, позбавлене паличок і колбочок і тому називається сліпою плямою (Анат. і фізіол. люд., 1957, 159);
Со́нячні пля́ми — тимчасові утворення на поверхні Сонця, що видаються темними плямами.
Галілей відкрив і сонячні плями — величезні вихори розжарених газів на сонячній поверхні (Бесіди про всесвіт, 1953, 27).
◊ Бі́ла пля́ма див. бі́лий;
Роди́ма пля́ма див. роди́мий.
2. перен. Що-небудь неприємне, що ганьбить (у 1 знач.).
І сонце свої плями має (Укр.. присл.., 1955, 261);
[Неофіт-раб:] Не хліба хочу я, не слова прагну, — любові чистої без плям бажаю (Л. Укр., II, 1951, 237);
Начальник цеху просто не може думати про щось інше, .. поки ганебна пляма не змита з його блискучої репутації ливарника (Собко, Біле полум’я, 1952, 278).
◊ Ки́дати (ки́нути, кла́сти, наклада́ти, накла́сти) пля́му на кого — що — ганьбити, неславити кого-, що-небудь.
— І отак діє ворог.. Не тільки пострілами.. Кинути пляму на газетяра-партійця, викликати підозру до нього — ось чого вони хочуть (Жур., Нам тоді.., 1968, 57).
Словник української мови (СУМ-11)