пляма
ПЛЯ́МА, и, ж.
1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням.
На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки (Н.-Лев., III, 1956, 15);
Нога в хлопця взялася синіми плямами, він пашів жаром і марив (Донч., VI, 1957, 88);
На поверхні Сонця буває виразно видно маленькі темні утворення — плями (Наука.., 2, 1957, 12);
*У порівн. З сіней вийшов Софрон, попрямував до воріт і довго, як пляма старого портрета, чорнів у рамці розчиненої хвіртки (Стельмах, II, 1962, 372);
Жовтими, червоними й зеленими плямами світились ліхтарики стрілок (Трубл., Мандр., 1938, 20);
// Забруднене місце на чому-небудь.
Сукно було аж рябе від чорних плям з чорнила (Коцюб., І, 1955, 37);
Кілька бійців чистили зброю,.. походжав між ними.. Денис Блаженко, зазираючи в стволи, ревно дошукуючись плям (Гончар, III, 1959, 317).
∆ Жо́вта пля́ма — місце найкращого бачення (сприймання світла) в сітківці ока людини і хребетних тварин;
Сліпа́ пля́ма — місце виходу зорового нерва в порожнину ока, нечутливе до світла.
Місце, де входять у сітківку волокна зорового нерва, позбавлене паличок і колбочок і тому називається сліпою плямою (Анат. і фізіол. люд., 1957, 159);
Со́нячні пля́ми — тимчасові утворення на поверхні Сонця, що видаються темними плямами.
Галілей відкрив і сонячні плями — величезні вихори розжарених газів на сонячній поверхні (Бесіди про всесвіт, 1953, 27).
◊ Бі́ла пля́ма див. бі́лий;
Роди́ма пля́ма див. роди́мий.
2. перен. Що-небудь неприємне, що ганьбить (у 1 знач.).
І сонце свої плями має (Укр.. присл.., 1955, 261);
[Неофіт-раб:] Не хліба хочу я, не слова прагну, — любові чистої без плям бажаю (Л. Укр., II, 1951, 237);
Начальник цеху просто не може думати про щось інше, .. поки ганебна пляма не змита з його блискучої репутації ливарника (Собко, Біле полум’я, 1952, 278).
◊ Ки́дати (ки́нути, кла́сти, наклада́ти, накла́сти) пля́му на кого — що — ганьбити, неславити кого-, що-небудь.
— І отак діє ворог.. Не тільки пострілами.. Кинути пляму на газетяра-партійця, викликати підозру до нього — ось чого вони хочуть (Жур., Нам тоді.., 1968, 57).
Значення в інших словниках
- пляма — пля́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пляма — Ляпка, цятка, (чорнильна) клякса; (ганебна) тавро; плямка, плямина. Словник синонімів Караванського
- пляма — див. наклеп Словник синонімів Вусика
- пляма — [пл’ама] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
- пляма — -и, ж. 1》 Частина якої-небудь поверхні, що вирізняється своїм забарвленням, кольором, освітленням. || Забруднене місце на чому-небудь. Родима пляма. Жовта пляма — місце найкращого бачення (сприймання світла) в сітківці ока людини і хребетних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пляма — Пля́ма, -ми; пля́ми, плям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пляма — ПЛЯ́МА, и, ж. 1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням. На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки (І. Словник української мови у 20 томах
- пляма — бі́ла пля́ма. 1. Непізнаний, невивчений район, край, необжита місцевість і т. ін. Охоплює висока гордість.., Коли згадаєш чесних і відважних Російських відкривателів земель... Фразеологічний словник української мови
- пляма — ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. Словник синонімів української мови
- пляма — Пля́ма, -ми ж. Пятно. Вас. 153. Де-не-де темними плямами червоніла на траві запеклая кров. Стор. МПр. 105. Без страху й плями лицарь запорозький. К. ЦН. 291. ум. плямка, плямочка. На небі ні хмарочки, ні плямочки — чисте. Мир. Пов. І. 167. Словник української мови Грінченка