1. Фразеологічний словник української мови

пляма

бі́ла пля́ма. 1. Непізнаний, невивчений район, край, необжита місцевість і т. ін. Охоплює висока гордість.., Коли згадаєш чесних і відважних Російських відкривателів земель, Що в парусниках випливали у небезпечну далечінь шумливу І плями білі на всесвітній карті Веселчастими барвами вкривали (М. Рильський); Майже до кінця ХІХ століття кряж (Овруцько-Словечанський) залишався білою плямою на карті України (З газети). 2. Недосліджене, маловивчене питання. Сьогодні повернувся до глядача відреставрований фільм “Вечір напередодні Івана Купала”, поставлений Ю. Іллєнком двадцять років тому. Зникла ще одна біла пляма в українському кіно (З журналу); Історики літератури розкрили частину білих плям у біографії письменника (Леся Мартовича). Проте, ще й досі їх лишається немало (З газети).

ки́дати / ки́нути пля́му на кого—що. Ганьбити, неславити кого-, що-небудь. — І отак діє ворог,— сказав він .. Кинути пляму на газетяра-партійця, викликати підозру до нього — ось чого вони хочуть (С. Журахович).

те́мна (чо́рна) пля́ма. Що-небудь негативне, яке ганьбить кого-, що-небудь. Пригода, який був досі темною плямою на совісті бригади, так раптово зробив крутий поворот і, мовби нічого не трапилось, став поряд з усіма, як рівний з рівним (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пляма — пля́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пляма — Ляпка, цятка, (чорнильна) клякса; (ганебна) тавро; плямка, плямина. Словник синонімів Караванського
  3. пляма — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  4. пляма — [пл’ама] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. пляма — -и, ж. 1》 Частина якої-небудь поверхні, що вирізняється своїм забарвленням, кольором, освітленням. || Забруднене місце на чому-небудь. Родима пляма. Жовта пляма — місце найкращого бачення (сприймання світла) в сітківці ока людини і хребетних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пляма — Пля́ма, -ми; пля́ми, плям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пляма — ПЛЯ́МА, и, ж. 1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням. На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки (І. Словник української мови у 20 томах
  8. пляма — ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. Словник синонімів української мови
  9. пляма — ПЛЯ́МА, и, ж. 1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням. На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. пляма — Пля́ма, -ми ж. Пятно. Вас. 153. Де-не-де темними плямами червоніла на траві запеклая кров. Стор. МПр. 105. Без страху й плями лицарь запорозький. К. ЦН. 291. ум. плямка, плямочка. На небі ні хмарочки, ні плямочки — чисте. Мир. Пов. І. 167. Словник української мови Грінченка