побабчений
ПОБА́БЧЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Укритий зморшками (про тіло, шкіру); зморшкуватий.
Лице в нього якесь побабчене (Март., Тв., 1954, 249);
Цей товстий, побабчений дідок, якщо його розгнівати, може накоїти багато лиха (Кач., II, 1958, 21);
// рідко. Пом’ятий, зім’ятий (про тканину).
Під його портретом червоніє шматок побабченого від часу оксамиту (Стельмах, І, 1962, 80).
Словник української мови (СУМ-11)