побожеволілий

ПОБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до по-божево́літи.

Досі ще голосять на пожарищі побожеволілі від горя жінки (Гончар, II, 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. побожеволілий — побожево́лілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. побожеволілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побожеволіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побожеволілий — ПОБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побожево́літи. Досі ще голосять на пожарищі побожеволілі від горя жінки (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах