побожеволілий

побожево́лілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до побожеволіти.

Значення в інших словниках

1. побожеволілий — побожево́лілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. побожеволілий — ПОБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побожево́літи. Досі ще голосять на пожарищі побожеволілі від горя жінки (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. побожеволілий — ПОБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до по-божево́літи. Досі ще голосять на пожарищі побожеволілі від горя жінки (Гончар, II, 1959, 36).  Словник української мови в 11 томах