побожитися
ПОБОЖИ́ТИСЯ, божу́ся, бо́жишся, заст. Док. до божи́тися.
— Добре, позичу з тих, що уготовив жінці на чоботи, тільки гляди — не збреши! — Їй-богу, не збрешу, — побожився Данило (Л. Янов., І, 1959, 181);
Іванко тяжко плакав по смерті свого добродія і побожився вислідити убійців [убивців] його (Фр., VIII, 1952, 280);
Він відвів її вбік і сказав побожитися, що нікому не скаже (Ірчан, II, 1958, 81).
Словник української мови (СУМ-11)