побіганки
ПОБІГА́НКИ, нок, мн., розм. Те саме, що побіге́ньки.
Побила мене лиха година та нещаслива з тими побіганками! (Мирний, І, 1949, 346).
◊ На побіга́нках бу́ти (служи́ти і т. ін.) — те саме, що На побіге́ньках бу́ти (служи́ти і т. ін.) ( див. побіге́ньки).
[Кирило:] Спершу крамницю мив [Храпко] та на побіганках був, а далі грамоти вивчивсь, у приказчики [прикажчики] посунувсь (Мирний, V, 1955, 142).
Словник української мови (СУМ-11)