побідувати
ПОБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Бідувати якийсь час.
Крамниці тут є, в Кучук-Узені навіть добра, тож можна все дістати. А то й побідуємо, недовго вже (Коцюб., III, 1956, 146);
Параска,.. недовго побідувавши біля розореного злиденного господарства, перейшла до міста (Еллан, II, 1958, 8);
— Потерпи, — каже [батько], — моя чаєчко біла, побідуй, доки зможеш (Козл., Сонце.., 1957, 15).
Словник української мови (СУМ-11)