поважаний
ПОВАЖА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до поважа́ти 1.
Приїхав.. Морочковський, багатенький і поважаний в цілій околиці, як дуже порядний і заможний чоловік (Н.-Лев., IV, 1956, 157);
Колишня батрачка стала відомою, всіма поважаною людиною, Героєм Соціалістичної Праці (Хлібороб Укр., 9, 1969, 13).
2. у знач. прикм. Якого поважають, який користується повагою в кого-небудь.
Іван Петрович Дрімлюк, поважаний голова колгоспу та гостинний і привітний господар (Вишня, II, 1956, 38);
Всяка праця на користь суспільства, як фізична, так і розумова, поважана і почесна (Програма КПРС, 1961, 103);
// Уживається як формула ввічливості при звертанні.
[Долорес:] Він зняв перстеника з руки моєї і мовив: — Поважана сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажіть, що я ваш вірний наречений (Л. Укр., III, 1952, 336).
Словник української мови (СУМ-11)