поважчати
ПОВА́ЖЧАТИ, аю, аєш, док. Зробитися, стати важчим.
Чого ви мені у клунок наклали, що він так поважчав? (Сл. Гр.);
Поважчала я на два кіло (Л. Укр., V, 1956, 375);
Літо та осінь пройшли ще не дуже сутужно, бо дощі постачали воду, а сонечко сушило сорочки. Зате з першим же морозом праця поважчала вдвоє (Л. Янов., І, 1959, 282);
Враз його очі поважчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Стельмах, Хліб.., 1959, 475);
// безос.
— Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну. От і ти щось додай від себе: мені вже не поважчає (Стельмах, І, 1962, 535).
Словник української мови (СУМ-11)