повбираний

ПОВБИ́РАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до повбира́ти.

Освічена веселим світом, біла, простора хата з повбираними стінами, з лавками навкруги.. привітно прийняла в себе гостей (Н.-Лев., І, 1956, 145);

// Який прибрався в що-небудь (про всіх або багатьох).

Тридцять три старії жінки, Всі повбирані в червоні Капюшони давніх басків, Біля царини стояли (Л. Укр., IV, 1954, 197);

Люди, святочно повбирані, йшли до церкви (Фр., IV, 1950, 63);

Був базарний день. Мов живі квіти в палісаднику, від вітерця хиталась людська маса, повбирана в різнокольорову одіж (Досв., Гюлле, 1961, 110).

2. у знач. прикм. Гарно одягнений, убраний (про всіх або багатьох).

Повбирані панни й паничі танцювали (Н.-Лев., II, 1956, 86);

Я б і байдуже до неї, та дивлюсь — за нею сунуть… паничі якісь, такі повбирані: піджаки на їх такі аж вороні, чоботи, чи ботинки, там аж риплять (Тесл., З книги життя, 1949, 61).

Значення в інших словниках

1. повбираний — повби́раний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повбираний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до повбирати. || Який прибрався в що-небудь (про всіх чи багатьох). 2》 у знач. прикм. Гарно одягнений, убраний (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повбираний — Повби́раний, -на, -не; звич. мн.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повбираний — ПОВБИ́РАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до повбира́ти. Освічена веселим світом, біла, простора хата з повбираними стінами, з лавками навкруги .. привітно прийняла в себе гостей (І. Нечуй-Левицький); // Який прибрався в що-небудь (про всіх або багатьох).  Словник української мови у 20 томах