повзик

ПО́ВЗИК, а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.

Повзики ретельно оглядають кожне дерево: чи не застряла бува де-небудь якась комаха (Веч. Київ, 14.I 1967, 4).

Значення в інших словниках

1. повзик — по́взик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повзик — -а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повзик — ПО́ВЗИК, а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень. – А сойку забули, а іволгу? – Ще повзик! – доповнив Демко. – Маленька така пташка, швидко-швидко бігає по стовбуру, як миша! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. повзик — ПО́ВЗИК (невеличкий лісовий птах), СМО́ВЗИК. Цілий день, спірально підіймаючись стовбурами дерев, повзик обстежує кожну щілинку, кожну заглибину в корі (з газети).  Словник синонімів української мови