повиздихати
ПОВИЗДИХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док., розм. Ви́здихати (про всіх або багатьох).
Скотина без паші та водопою вся повиздихала (Стор., І, 1957, 50);
[Куріпка:] Та кролів же перекалічите, повиздихають вони… (Голов., Драми, 1958, 173);
— Господи, хоч би і в нас зробили забастовку, бо вже далі повиздихаємо з голоду! — вирвалось у Василини, коли Ксеня закінчила читати (Стельмах, І, 1962, 517).
Словник української мови (СУМ-11)