повимотувати
ПОВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Вимотати все або багато чого-небудь.
Повимотувати всі нитки; Товсті.. троси.. звисали безпомічно і зів’яло, а складалося враження, немов якась сатанинська сила хотіла повимотувати з велетня його залізні жили (Гур., Наша молодість, 1949, 208).
2. перен. Знесилити, виснажити всіх або багатьох.
Робота повимотувала людей.
◊ Повимо́тувати жи́ли (кишки́ і т. ін.) — виснажити, знесилити.
— Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 332).
Словник української мови (СУМ-11)