повириваний

ПОВИРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повирива́ти¹.

Під самими вікнами.. лежала на клумбах повиривана з корінням оргинія (Н.-Лев., II, 1956, 62).

Значення в інших словниках

1. повириваний — повири́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повириваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повиривати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повириваний — ПОВИРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повирива́ти¹. Під самими вікнами .. лежала на клумбах повиривана з корінням оргинія (І. Нечуй-Левицький); // повири́вано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах