повириваний

ПОВИРИ́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до повирива́ти¹.

Під самими вікнами .. лежала на клумбах повиривана з корінням оргинія (І. Нечуй-Левицький);

// повири́вано, безос. пред.

Ще до війни дзвіниця зникла, дзвони познімано, язики повиривано, іржава рейка – бездарна замінниця дзвонів – вульгарним уламком висить на стовпі, як герб догматиків і аскетів (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. повириваний — повири́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повириваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повиривати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повириваний — ПОВИРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повирива́ти¹. Під самими вікнами.. лежала на клумбах повиривана з корінням оргинія (Н.-Лев., II, 1956, 62).  Словник української мови в 11 томах