повитикатися
ПОВИТИКА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Проткнувши, пробивши що-небудь, з’явитися назовні в багатьох місцях.
Зелена піддимка розрослася, як зелене руно; висадки пішли в кущі, а цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85);
Швидко все засміється, зазеленіє, заквітне. Он паростки півонії мов язички повитикалися (Речм., Весн. грози, 1961, 105).
2. Висунутися назовні звідки-небудь, із-за, з-під чогось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
А в дверях або вікнах повитикалися молодиці (Дн. Чайка, Тв., 1960, 114);
По дворах там-там із-за заметів, як бабаки з нор, повитикались селяни й тривожно прислухались у ранковій тиші (Головко, II, 1957, 316);
// З’явитися, показатися звідки-небудь, із-за чогось (у багатьох місцях).
Вода спаде, повитикається сховане каміння (Хотк., II, 1966, 394).
Словник української мови (СУМ-11)