повитирати

ПОВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Витерти все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

[Гільзе:] Дай, я тобі трохи пучки повитираю, а то вовну салом заялозиш (Л. Укр., IV, 1954, 246);

Онися.. повитирала образи (Н.-Лев., III, 1956, 34);

Повитирати склянки;

// Стерши, змахнувши, прибрати, зняти що-небудь (у багатьох місцях).

Повитиравши сльози,.. став питати [сотник] відьму (Кв.-Осн., II, 1956, 193);

Тетяна з Мотрею.. повитирали пилюку на поличках (Зар., На.. світі, 1967, 233).

Значення в інших словниках

1. повитирати — повитира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повитирати — -аю, -аєш, док., перех. Витерти все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. Повитирати склянки. || Стерши, змахнувши, прибрати, зняти що-небудь (у багатьох місцях).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повитирати — ПОВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Витерти все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. [Гільзе:] Дай, я тобі трохи пучки повитираю, а то вовну салом заялозиш (Леся Українка); Онися .. повитирала образи (І.  Словник української мови у 20 томах
4. повитирати — Повитира́ти, -ра́ю, -єш гл. То-же, что и витерти, но во множествѣ. Вікна красно повитирай. АД. І. 298.  Словник української мови Грінченка