повитикати
ПОВИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Виткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
*Образно. — А он і човни, — показав рукою Скік на низку дубів, що повитикали гострі носи з очерету (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).
Словник української мови (СУМ-11)