повноваження
ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось.
[Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М…м… таких повноважень не маю (Сміл., Черв. Троянда, 1955, 25);
Повноваження на ведення справ товариства може бути дане одному або декільком товаришам (Цив. кодекс УРСР, 1950, 49);
// перев. мн. Права, надані особі або підприємству органами влади.
Через тиждень — сесія райради, він складе на ній з себе повноваження голови райвиконкому (Мушк., Серце.., 1962, 156).
Словник української мови (СУМ-11)