повноважний
ПОВНОВА́ЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження.
— Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, — карбує Замойський (Тулуб, Людолови, II, 1957, 475);
Повноважна комісія.
Словник української мови (СУМ-11)