повойник
ПОВО́ЙНИК, а, ч. Старовинний російський головний убір, перев. заміжніх селянок, у вигляді пов’язки, яку надівали під платок.
Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне.. волосся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 297).
Словник української мови (СУМ-11)