поворозка
ПОВОРО́ЗКА, и, ж. Мотузка, тонка вірьовка.
Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (Коцюб., І, 1955, 74);
// Тасьма, шнурок і т. ін.
Єремія одягнутий був у багатому кунтуші з срібними китицями і поворозками (Стор., І, 1957, 371);
Вона латала мішок для харчів, пришивала до нього поворозки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 368).
Словник української мови (СУМ-11)