поворозка

ПОВОРО́ЗКА, и, ж.

Мотузка, тонка вірьовка.

Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський);

Він [кінь] не чув ні свисту аркана, ані поворозки на шиї, та мусив чомусь стояти на місці, а пастух спокійно тримав кінець аркана у своїй руці і спокійно жерло бидло з корита (Р. Іваничук);

// Тасьма, шнурок і т. ін.

Єремія одягнутий був у багатому кунтуші з срібними китицями і поворозками (О. Стороженко);

Вона латала мішок для харчів, пришивала до нього поворозки (А. Хижняк);

Юрко не відповів. Наклав шапку, зав'язав поворозки, повільно дістав із кишень рукавиці, неспішно натягнув їх (Є. Гуцало).

◇ (1) Іти́ на поворо́зці (д) див. іти́.

Значення в інших словниках

1. поворозка — поворо́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поворозка — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
3. поворозка — -и, ж. Мотузка, тонка вірьовка. || Тасьма, шнурок і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поворозка — іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
5. поворозка — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев.  Словник синонімів української мови
6. поворозка — ПОВОРО́ЗКА, и, ж. Мотузка, тонка вірьовка. Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (Коцюб., І, 1955, 74); // Тасьма, шнурок і т. ін.  Словник української мови в 11 томах