повскакувати
ПОВСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док.
1. Вскочити (про всіх або багатьох).
Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат, а затим повскакували у хатку на піч (Вовчок, І, 1955, 293);
Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну, але ті вже повскакували в кузов (Мушк., Чорний хліб, 1960, 128).
2. Схопитися з місця, підхопитися (про всіх або багатьох).
Писарчуки.. повскакували з-за стола (Коцюб., І, 1955, 38);
Ми повскакували й кинулися в кінець тераси, звідкіля було видно двір за рогом будинку (Смолич, І, 1947, 142).
Словник української мови (СУМ-11)