повчальність

ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повча́льний.

— А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, — сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (Довж., І, 1958, 462);

Коли б не розсудливий, хоч і неприємний своєю повчальністю, голос Конопельського, напевно, Курило в перший же вечір вступив би в конфлікт з інтернатівцями (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100);

Художній урок трилогії Юрія Шовкопляса «Людина живе двічі» має глибоку повчальність (Рад. літ-во, 5, 1967, 22).

Значення в інших словниках

1. повчальність — повча́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повчальність — -ності, ж. Абстр. ім. до повчальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повчальність — ПОВЧА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повча́льний. – А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, – сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (О.  Словник української мови у 20 томах