повік-віки

ПОВІ́К-ВІ́КИ, присл. Те саме, що пові́к.

І за це їй [вчительці] від нас повік-віки мусить бути велика і щира подяка (Тич., III, 1957, 133);

У природі є різні вулкани. Одні з них діючі, інші вже тривалий час спочивають, а є й такі, що згасли повік-віки (Наука.., 2, 1968, 40).

Значення в інших словниках

1. повік-віки — пові́к-ві́ки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повік-віки — присл. Те саме, що повік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повік-віки — Повік-ві́ки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повік-віки — ПОВІ́К-ВІ́КИ, присл. Те саме, що пові́к. І за це їй [вчительці] від нас повік-віки мусить бути велика і щира подяка (П. Тичина); У природі є різні вулкани. Одні з них діючі, інші вже тривалий час спочивають, а є й такі, що згасли повік-віки (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. повік-віки — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм.  Словник синонімів української мови