поганючий

ПОГАНЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже поганий.

Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (Довж., Зач. Десна, 1957, 482);

— Недарма зранку в мене долоня свербіла, а воно-таки доведеться чарку горілки випити. І поганюча ж вона, і гірка, а от люблю її (Шиян, Гроза.., 1956, 592).

Значення в інших словниках

1. поганючий — поганю́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поганючий — див. гидкий; поганий  Словник синонімів Вусика
3. поганючий — -а, -е, розм. Дуже поганий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поганючий — ПОГАНЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже поганий. Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (О. Довженко); – Недарма зранку в мене долоня свербіла, а воно-таки доведеться чарку горілки випити.  Словник української мови у 20 томах
5. поганючий — ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. поганючий — Поганючий, -а, -е ув. отъ поганий.  Словник української мови Грінченка