поганьблений
ПОГА́НЬБЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поганьби́ти.
Змагання до її [літературної мови] витворення почалось тільки недавно, і то іменно у галицьких писателів [письменників], в тім числі й у декотрих так поганьблених д. Чайченком (Фр., XVI, 1955, 176);
Ниць лежить в тіні акації Оленчук..: висічений, поганьблений, лежить, прищухнувши на власному городі (Гончар, II, 1959, 278).
Словник української мови (СУМ-11)