поганьблений
ПОГА́НЬБЛЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до поганьби́ти.
Змагання до її [літературної мови] витворення почалось тільки недавно, і то іменно [саме] у галицьких писателів [письменників], в тім числі й у декотрих так поганьблених д. Чайченком (І. Франко);
Ниць лежить в тіні акації Оленчук..: висічений, поганьблений, лежить, прищухнувши на власному городі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)