поганьбити

ПОГАНЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. поганьбля́ть; док., кого, розм.

Те саме, що зганьби́ти.

Теодорович .. господиню Томашеву дуже поганьбив (В. Стефаник);

– Не ждав, не ждав я, що вона так мене поганьбить (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. поганьбити — поганьби́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поганьбити — -блю, -биш; мн. поганьблять; док., перех., розм. Те саме, що зганьбити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поганьбити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. поганьбити — ПОГАНЬБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. поганьбля́ть; док., перех., розм. Те саме, що зганьби́ти. Теодорович.. господиню Томашеву дуже поганьбив (Стеф., II, 1953, 14); — Не ждав, не ждав я, що вона так мене поганьбить (Гончар, Тронка, 1963, 207).  Словник української мови в 11 томах
5. поганьбити — Поганьби́ти, -блю́, -би́ш гл. Охулить, осрамить. Старий його поганьбив. Чуб. II. 335.  Словник української мови Грінченка