погасання

ПОГАСА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. погаса́ти¹.

Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (Сам., І, 1958, 112);

Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (Вас., II, 1959, 52);

До недавнього часу ніхто не знав, що являють собою хромосферні спалахи, які причини їх виникнення і погасання (Веч. Київ, 19.VII 1961, 3);

Ми [старі] навіть вороже дивимось на вас [потомків], бо ви женете нас до могили. Ви випиваєте наше погасання, красуєтесь і ростете. В цьому — закон існування (Ю. Янов., II, 1958, 22).

Значення в інших словниках

1. погасання — погаса́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. погасання — -я, с. Дія і стан за знач. погасати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погасання — ПОГАСА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. погаса́ти¹. Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (В. Самійленко); Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (С.  Словник української мови у 20 томах