погасання
ПОГАСА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. погаса́ти¹.
Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (Сам., І, 1958, 112);
Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (Вас., II, 1959, 52);
До недавнього часу ніхто не знав, що являють собою хромосферні спалахи, які причини їх виникнення і погасання (Веч. Київ, 19.VII 1961, 3);
Ми [старі] навіть вороже дивимось на вас [потомків], бо ви женете нас до могили. Ви випиваєте наше погасання, красуєтесь і ростете. В цьому — закон існування (Ю. Янов., II, 1958, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погасання — погаса́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- погасання — -я, с. Дія і стан за знач. погасати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погасання — ПОГАСА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. погаса́ти¹. Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (В. Самійленко); Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (С. Словник української мови у 20 томах