поговорювати
ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу.
Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Л. Укр., V, 1956, 302);
Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Донч., III, 1956, 104);
// Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку.
Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Л. Укр., IV, 1954, 167);
— Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (Гончар, II, 1959, 308).
Словник української мови (СУМ-11)