поговорювати

ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок.

Говорити час від часу, з якогось часу.

Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п (Леся Українка);

Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (О. Донченко);

// Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку.

Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Леся Українка);

– Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. поговорювати — погово́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поговорювати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. поговорювати — -юю, -юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. || Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку; подейкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поговорювати — ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах