погратися
ПОГРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. чим, з ким — чим і без додатка. Гратися, розважаючись якийсь час.
Я впіймала одно поросятко та хотіла погратись та погладити по спинці (Н.-Лев., III, 1956, 283);
Ванько рукавом витирав очі й під носом,.. вискакував на вулицю — погратися з дітворою (Стельмах, І, 1962, 207);
*Образно. Поплив човен в синє море, А воно заграло, — Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало (Шевч., І, 1963, 144);
// перен. Ставитися якийсь час до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно.
Може, йому заманулося тільки погратися та посміятися з мене, дурної, а я йму віри? (Мирний, III, 1954, 221);
Бажається панам пограться троха з нами, Бо бачуть [бачать], що в тюрмі зовсім ми в їх руках (Фр., XIII, 1954, 91).
2. чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою, забавлятися якийсь час.
Махотін підійшов до Тимка, пощурив очі, погрався ключами (Тют., Вир, 1964, 344).
Словник української мови (СУМ-11)