погримати

ПОГРИ́МАТИ, аю, аєш, док. Гримати якийсь час.

Погримала на його Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51);

Оце він, власне, й хотів сказати. Пожену [худобу пастися], мовляв, а ти погуляй з подругами. А то в жарт погримав (Головко, І, 1957, 107).

Значення в інших словниках

1. погримати — погри́мати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погримати — -аю, -аєш, док. Гримати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погримати — Погри́мати, -маю, -маєш, -має  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погримати — ПОГРИ́МАТИ і розм. ПОГРІ́МАТИ, ає, ають, недок., ПОГРИМА́ТИ і розм. ПОГРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Про грім – час від часу утворювати гучний, різкий звук. Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати (Сл.  Словник української мови у 20 томах
5. погримати — Погримати, -маю, -єш гл. = погрімати.  Словник української мови Грінченка