погрубішати
ПОГРУБІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до грубі́шати.
Гордій теж дивувався на товариша. Той заріс дужче бородою, обличчя йому погрубішало (Гр., II, 1963, 81);
Важкі жита потемнішали, погрубішали стрілами, і в них уже дрімав сповитий зеленим шовком колос (Стельмах, II, 1962, 333).
Словник української мови (СУМ-11)