погрюкати

ПОГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Грюкати якийсь час.

Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто — нічого (Три золоті сл., 1968, 94);

Знадвору долетіло до вух їй — гуркнув у двері в льох і хрипло: — Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю! (Головко, II, 1957, 175);

// Піти, грюкаючи.

Довго шукав [Йонька] рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках. Нарешті погрюкав чобітьми надвір (Тют., Вир, 1964, 521).

Значення в інших словниках

1. погрюкати — погрю́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погрюкати — -аю, -аєш, док. Грюкати якийсь час. || Піти, грюкаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погрюкати — ПОГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Грюкати якийсь час. Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто – нічого (В. Королевич); Знадвору долетіло до вух їй – гуркнув у двері в льох і хрипло: – Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю! (А. Головко); // Піти, грюкаючи.  Словник української мови у 20 томах
4. погрюкати — Погрю́кати см. погрюкувати.  Словник української мови Грінченка