погуляння

ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм.

1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3.

У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Вовчок, І, 1955, 58);

Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (Крим., Вибр., 1965, 263).

2. Те саме, що прогу́лянка.

Що божого ранку виносить Марина в світлицю дитя на погуляння (Мирний, IV, 1955, 231);

Подались ми на море хутенько І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Л. Укр., І, 1951, 17).

3. перен., поет. Битва, кривавий поєдинок.

По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили Та збирались.. на веселе погуляння, На кроваве залицяння (Шевч., II, 1963, 60);

[Маруся:] Нащо я тобі? Тобі заманеться на погуляння піти, лицарською силою помірятися,.. — я тілько буду тобі руки в’язати, твоїй голові думок завдавати (Мирний, V, 1955, 113);

[Сотник:] Я заздрісний, що з вами не лечу На бенкет той, на чесне погуляння (Стар., Вибр., 1959, 481).

Значення в інших словниках

1. погуляння — погуля́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. погуляння — див. веселощі  Словник синонімів Вусика
3. погуляння — -я, с., розм. 1》 Те саме, що гулянка 1), 3). 2》 Те саме, що прогулянка. 3》 перен., поет. Битва, кривавий поєдинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погуляння — Погуля́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. погуляння — ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. 1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (А.  Словник української мови у 20 томах
6. погуляння — ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст.  Словник синонімів української мови